Мінеральні води
Сьогодні Трускавець відомий, перш за все, завдяки лікувальній воді "Нафтуся". Це слабомінералізована гідрокарбонатна, магнієво-кальцієва вода з високим вмістом органічних речовин нафтового походження. Лікувальні властивості "Нафтусі" якраз ними і обумовлені.
Процентний вміст органічних речовин у водах різних відомих європейських курортів набагато менший, ніж у лікувальній "Нафтусі" трускавецького родовища. Для порівняння - декілька цифр.
Середня густина органічних речовин у мінеральних водах Баден-Бадена - 0,6 г/л., Вісбадена - 1,2 г/л., Бад Кіссінгена - 3,1 г/л., Ціхосінека - 5,7 г/л.
А середня густина органічних речовин нафтового походження трускавецької "Нафтусі" - 23,1 г/л.
Саме звідси пішла назва лікувальної води - "Нафтуся".
Завдяки своїм унікальним властивостям "Нафтуся":
- сприяє відходженню дрібних каменів з нирок, жовчного міхура, сечо- та жовчовивідних шляхів;
- усуває небезпеку каменетворення;
- нормалізує обмін речовин, зокрема вуглеводний обмін у хворих на цукровий діабет;
- покращує діяльність шлунково-кишкового тракту і підшлункової залози;
- підвищує активність залоз внутрішньої секреції;
- відновлює печінкові клітини;
- виводить з організму радіонукліди, шлаки та недоокислені продукти обміну речовин;
- володіє сечогінною, жовчогінною, спазмолітичною, знеболюючою дією;
- знімає запальний процес у нирках, сечових шляхах, печінці, кишечнику;
- має імуномодулюючу дію, завдяки якій підвищує захисні сили організму, попереджує онкологічні захворювання.
Галицькі перекази з минулого століття доносять до нас розповіді про те, що безнадійно хворі люди вдавалися до крайніх заходів і, зокрема - пили очищену нафту. Не знаю, напевно, помагало. Але от випадки оздоровлення дуже важких пацієнтів за допомогою "Нафтусі" не поодинокі.
Щоправда, є один дуже важливий нюанс. Органічні речовини, на жаль, швидко руйнуються при контакті з повітрям. Тому "Нафтусю" варто пити лише в бюветі. До бювету вона потрапляє без втрат своїх цілющих властивостей
Але крім "Нафтусі" у Трускавці є ще й інші мінеральні води.
Вода джерела №1,"Марія"- це хлоридно-сульфатно-натрієва вода. Вона має наступні лікувальні дії:
- знижує шлункову секрецію;
- покращує моторну функцію кишечника;
- підсилює жовчоутворення і жовчовиділення;
- сприяє розрідженню слизу та його евакуації зі шлунку;
- зменшує запальний процес та спастичні явища шлунково-кишкового тракту.
Вода джерела №2, "Софія" - хлоридно-сульфатно-натрієва.
"Софія":
- стимулює шлункову секрецію;
- володіє вираженою жовчогінною дією;
- нормалізує моторну функцію шлунку та кишечника;
- покращує обмін речовин;
Ці води широко застосовують-ся при супутніх захворюваннях шлунково-кишкового тракту - хронічних гастритах з підвищеною та пониженою секрецією, хронічних колітах тощо.
Мінеральну воду джерела №3 ("Броніслава") рекомендують застосовувати для полоскання горла і носоглотки при хронічних тонзилітах.
Мінеральна вода "Юзя" - справжнє джерело краси, яка завдяки речовинам гліцеринового походження чудово оновлює шкіру, надаючи їй природного відтінку та особливої еластичності.
Для зовнішнього застосування використовуються води інших джерел у вигляді ванн, гінекологічних зрошень, промивань кишечника, гідромасажу та інгаляцій. Крім мінеральних ванн, які покращують обмінні процеси в організмі, застосовуються вуглекислі і перлинні ванни, які особливо ефективно діють при захворюваннях серцево-судинної системи, цукровому діабеті, ожирінні тощо. До Ваших послуг також басейн з мінеральною водою і сауна.
Озокерит
Озокерит - це гірська порода органічного походження, яка являє собою комплексну сполуку вуглеводів, асфальтенів і смол. Завдяки особливим якостям (нагрітий озокерит повільно остигає), він одержав широке визнання в фізіотерапевтичній практиці, перш за все, як хороший теплоносій.
Однак численні хімічні компоненти озокериту і можливість їх проникнення через неушкоджену шкіру викликають суттєві зміни в загальній реактивності організму.
Клінічний досвід застосування озокериту свідчить про те, що найбільш сприятливі результати досягаються при лікуванні ним запальних і обмінно-дистрофічних захворювань.
Озокеритові аплікації позитивно змінюють перебіг запальної реакції, скорочують стадію ексудації і проліферації, прискорюють регенеративні процеси, підвищують фагоцитарні показники, сприяють розсмоктуванню запального інфільтрату, нормалізують тонус вегетативної нервової системи, стимулюють кровообіг.
Включення аплікацій озокериту в лікувальний комплекс підвищує ефективність курортної терапії при лікуванні патології органів травлення, сечовиділення і обміну речовин.
Наведемо тільки декілька прикладів успішного застосування озокериту.
Покази до призначення озокеритотерапії при патології органів травлення:
1. Хронічний гастрит зі зниженою, збереженою і підвищеною секреторною функцією шлунку;
2. Виразкова хвороба шлунку і дванадцятипалої кишки в стадії рубцювання, фазі ремісії (при відсутності схильності до кровотеч і калльозного переродження);
3. Хронічні ентерити і коліти з явищами гіпертонічної дискінезії кишечника;
4. Хронічний холецистит у фазі ремісії з явищами дискінезії жовчних шляхів по гіперкінетическому типі;
5. Жовчекам"яна хвороба в стадії ремісії;
6. Хронічний гепатит в фазі мінімальної активності.
Покази до призначення озокеритотерапії при патології органів сечостатевої системи
1. Сечо-кам"яна хвороба (СКХ) в стадії ремісії;
2. СКХ з локалізацією каменів у лоханках і сечоводах без вираженого порушення фунції нирок;
3. СКХ , стан після оперативного видалення каменів;
4. Сольові діатези;
5. Хронічний пієлонефрит;
6. Хронічний уретрит, цистит, простатит.
Коротка історична довідка про озокерит
Термін озокерит за даними Berliner Blau вперше запропонував Глокер у 1833 році. У різних країнах озокерит мав свою назву. Так, у німецькій літературі використовується термін erdwachs (земляний віск), в англійських джерелах - cortwax (гірський віск), у польській - wosk ziemny. У нашій літературі використовується термін "озокерит".
У Прикарпатті озокерит відомий давно. Ще у 1674 році Функе писав, що в одній з карпатських шахт знаходили гірський віск. Офіційний спогад про озокерит відноситься до початку ХІХ ст. Поблизу Трускавця, у місті Борислав, було більш ніж 2тис. озокеритових шахт. В цей час він використовувся в основному для виготовлення свічок, а пізніше в електротехніці як добрий ізоляційний матеріал. Перший хімічний аналіз озокериту здійснив у Парижі французький хімік Вальтер у 1840 р.